Фрігійське царство було найсильнішою державою в Анатолії після загибелі Хеттського царства. Його столицею стало м. Гордіон, а найвідомішим царем був Мідас. Фрігійське царство зазнавало нападів з боку ассирійців, греків та кіммерійців, що призвело до його розпаду. Територія дісталася Лідійському царству та персам.

Стаття розповідає про розвиток Фінікії та Сирії на початку І тис. до н.е. Зазначається, що фінікійці мали наймогутніший на той час торгово-військовий флот, який монополізував всю середземноморську торгівлю. Також згадується про економічні зв'язки з Єгиптом та піратство, яке було атрибутом морської торгівлі. Проте фінікійське купецтво не зупинилося перед викраденням людей з метою продажу їх у рабство.

Урарту - стародавня держава в південно-західній Азії, що існувала з VIII століття до н.е. до VI століття до н.е. Держава залишила великий вплив на культури і держави Закавказзя, включаючи Вірменію, яку вважають «культурною спадкоємицею» Урарту. Сучасна історична наука відкрила для себе Урарту на початку XIX століття. Учені звернули увагу на оповідання середньовічного вірменського історика Мойсея Хоренського про участь цариці Ассирії Шамірам (Семіраміди) в спорудженні міста на березі озера Ван.

Стаття розповідає про соціально-економічні відносини та соціальну кризу в Ізраїлі та Іудеї в першій половині I тисячоріччя до н.е. Давньоєврейські племена зберігали характерні риси первісних правопорядків, але поступово розвиток ремесла й торгівлі прискорювали майнове розшарування. Заміна виборних вождів царями зі спадкоємною владою й державотворення стимулювалися й зовнішньою небезпекою. Давньоєврейські племена вели зі змінним успіхом довгі війни з филистимлянами.

Стаття розповідає про драматичний період історії Перської імперії в V–IV ст. до н.е. Воєнні невдачі, внутрішні бродіння, визвольні повстання поневолених персами народів та двірські змови й перевороти призвели до втрати територій та загибелі імперії. Стаття також згадує про Артаксеркса III, який спробував відродити Перську державу, але йому не вистачило часу. На тлі цього страшне лихо стукалося в двері Перської держави: помститися персам за кривди, завдані ними еллінам, узявся зі своїм військом юний Александр Македонський.

Статья рассказывает о ранних державных утворениях в Східному Середземномор’ї, таких как Ебл, Бібл та Аллалах. Описывается их историческая роль и влияние на формирование структурных особенностей античного общества. Также рассматривается экономический процветающий край Ханаан, получивший наименование Ханаан, источник ценных природных ресурсов.

Малим народам Східного Середземномор’я випало жити й розвиватися поміж двома найдавнішими вогнищами цивілізації — Єгиптом і Месопотамією. У регіоні склалися дво-і трипільна системи рільництва. Успішно розвивався в Східному Середземномор’ї цілий ряд ремесел, передусім гончарство, ковальство, бронзоливарництво, будівництво, ювелірна справа, різьба по слоновій кістці, ткацтво, чинбарство, виробництво музичних інструментів, пурпуру, сідонського скла тощо.

Стаття розповідає про створення Нововавилонського царства, війни та завоювання, які здійснювалися цим царством. Особлива увага приділяється упокоренню Іудеї та переселенню євреїв до Вавилону. Також описується конфлікт між Вавилоном та Єгиптом за контроль над Східним Середземномор'ям.

Стаття розповідає про виникнення Перської держави, її територіальний розширення та завойовницьку політику Кіра та Камбіза. Також описано легенду про дитинство Кира II, яка відображається в праці Геродота.

Стародавнє Східне Середземномор’я займало територію між середньою та нижньою течіями Євфрату й Середземним морем. Регіон мав різноманітні природні умови, від пустель до гірських масивів та лісів. Клімат сприяв господарській діяльності людини. Регіон був важливим для торгівлі, але не мав повноводних рік для розвитку іригаційного землеробства. Природа демонструвала свій крутий норов за допомогою землетрусів та цунамі.