62. Релігія та культура Персії
В ідеології Древнього Ірану більшу роль зіграв зороастризм — релігійне навчання, що виникло в Середній Азії приблизно в VII в. до н.е. і назване так по ім'ю свого засновника Заратуштри (у грецькій передачі Зороастр).
Незабаром після свого виникнення зороастризм почав поширюватися в Мідію, Персію й в інші країни іранського миру. Очевидно, у період правління останнього мидийского пануючи Астиага він уже став офіційною релігією в Мідії. Жерцями зороастрийского культу були маги — знавці ритуалу й обрядів, хоронителі релігійних традицій мидийцев і персів
У Персії народні маси поклонялися древнім божествам природи — Митрі (бог сонця), Анахите (богиня води й родючості) і іншим богам, у яких вони почитали світло, місяць, вітер і т.д. Зороастризм почав поширюватися в Персії лише на рубежі VI—V вв. до н.е., тобто в період царювання Дарія I. Перські царі, оцінивши переваги навчання Зороастра як своєї нової офіційної релігії, проте не відмовилися від культів древніх богів, яким поклонялися іранські племена. В VI— IV вв. до н.е. зороастризм ще не став догматичною релігією із твердо зафіксованими нормами, і тому виникали різні модифікації нового релігійного навчання. Однієї з таких форм раннього зороастризму була перська релігія починаючи із часу Дарія I.
Саме відсутністю догматичної релігії пояснюється виняткова віротерпимість перських царів. Наприклад, Кир II усіляко захищав відродженню древніх культів у скорених країнах і велів відновити зруйновані при його попередниках храми у Вавилонии, Еламе, Іудеї й т.д. Після захоплення Єгипту Камбиз коронувався по єгипетських звичаях, брав участь у релігійних церемоніях у храмі богині Нейт у місті Саисе, поклонявся й приносив жерти й іншим єгипетським богам. Дарій I оголосив себе сином богині Нейт, будував храми Аммону й іншим єгипетським богам. У храмах богів скорених народів приносилися жертви від імені перських царів, які прагнули домогтися доброзичливого до себе відносини. За свідченням документів персепольского архіву кінця VI — початку V в. до н.е., у Персеполе й інших містах Персії й Елама із царських складів відпускалися продукти (вино, вівці, зерно й т.д.) для відправлення культу не тільки верховного богів Ахура-Мазди (символ добра, світла, правди) і інших іранських богів, але також еламских і вавилонських богів. І хоча в переліку богів Ахура-Мазда згадується завжди на першому місці, для його культу відпускається в три рази менше вина, чим було призначено для одного з еламских богів. Взагалі боги іранського пантеону виступають у персепольских текстах рідше, ніж еламские боги, і, судячи з розмірів жертвоприносин і узливань, вони аж ніяк не займали привілейованого положення. Як тільки відсутністю догматичної нетерпимості в древніх религиях можна пояснити той факт, що в одному арамейському написі IV у до н.е., знайденої в Малій Азії, говориться про одруження між вавилонським богом Білому й іранській богині Дайна-Маздаясниш («маздаяснийская віра», тобто зороастризм). Правда, коли у Вавилонии спалахнуло повстання проти перського панування^ Ксеркс зруйнував головний храм цієї країни Есагилу й велів відвезти звідти в Персію статую бога Мардука. Він руйнував також і грецькі храми. Однак до цих дій Ксеркс прибігав лише як крайня міра, прагнучи позбавити вороже йому населення допомоги місцевих богів. В Ірані Ксеркс провів релігійну реформу, спрямовану на централізацію культу. З її допомогою він очевидно, хотів знищити храми Митри, Анахити й інших древнеиранских божества, відкинутих Зороастром. Однак ця реформа виявилася приреченої на невдачу, тому що через піввіку зазначені божества знову були офіційно визнані
Хоча перські царі не ущемляли релігійних почуттів скорених народів, вони прагнули не допустити надмірного посилення храмів. У Єгипті, Вавилонии, Малої Азії й інших країн храми були обкладені державними податями й повинні були посилати своїх рабів для використання в царському господарстві
Для Перської держави були характерні процеси інтенсивного етнічного змішання, синкретизму культур і релігійних подань різних народів. Цьому насамперед сприяли більше регулярні, чим у попередній період, контакти між різними частинами держави. Чужоземці легко включалися в суспільне й економічне життя країни, де вони оселилися, поступово асимілювалися місцевим населенням, приймали його мову й культуру й у свою чергу робили певний культурний вплив. Жваві етнічні контакти сприяли синтезу наукових знань, прийомів мистецтва й поступовому виникненню, по суті, нової матеріальної й духовної культури
Перси й інші іранські народи запозичили багато досягнень цивілізації еламитов, вавилонян і єгиптян, розвили їх далі й, таким чином, збагатили скарбницю світової культури. Одним з великих досягнень персів' було створення своєрідного клинопису. Перський клинопис на відміну від аккадской, що містить близько 600 знаків, була майже алфавітної й мала всього не набагато більше 40 знаків
Величними пам'ятниками перської архітектури є палацові комплекси в Пасаргадах, Персеполе й Сузах.
Пасаргади розташовані на висоті 1900 м над рівнем моря на великій рівнині. Будинку міста — найдавніші пам'ятники перської матеріальної культури — споруджені на високій терасі. Вони облицьовані світлим піщаником, красиво гранульованим і напоминающим мармур. Царські палаци були розташовані серед парків і садів. Мабуть, самий чудовий пам'ятник Пасаргад, що вражає своєю шляхетною красою,— це збережена дотепер гробниця, у якій був похований Кир II. Сім широких щаблів ведуть у похоронну камеру шириною 2 м і довжиною 3 м. До цієї гробниці прямо або побічно сходять багато аналогічних пам'ятників, у тому числі й галикарнасский мавзолей сатрапа Карий Мавсола, що вважався в стародавності одним із семи чудес світла
Будівництво Персеполя почалося близько 520 р. до н.е. і тривало приблизно до 450 р. до н.е. Площа міста становить 135 000 кв. м. У підніжжя гори була споруджена штучна платформа, для чого довелося вирівняти близько 12 000 кв. м нерівної скельної поверхні. Побудований на цій платформі місто було оточено із трьох сторін подвійною стіною із сирцового цегли, а зі східної сторони примикав до неприступної гірської скелі. У Персеполь можна було пройти по широким парадним сходам з ПО щаблів. Парадний палац (ападана) Дарія I складався з великого залу площею 3600 кв. м, оточеного портиками. Потовк залу й портиків підтримували 72 тонкі й витончені колони з каменю висотою близько 20 м. Ападана служила для більших державних прийомів. Вона була з'єднана з особистими палацами Дарія I і Ксеркса. В ападану вели двоє сходів, на яких дотепер збереглися рельєфи із зображеннями придворних, особистої гвардії пануючи, кіннот і колісниць. На одній стороні сходів тягнеться довга процесія представників 33 народів держави, що несуть подарунки й подать перському цареві. Це справжній етнологический музей із зображенням всіх характерних рис різних племен і народів. У Персеполе перебували також палаци інших ахеменидских царів
У трьох кілометрах від Персеполя в скелях, що носять назву Накш-І-Рустам, розташовані гробниці Дарія I і декількох інших перських царів, прикрашені рельєфами
При Дарій I велике будівництво велося й у Сузах. Матеріали для спорудження палаців доставлялися з 12 країн. Ремісники з багатьох областей були зайняті на будівельних і декоративних роботах. Про спорудження одного із сузских палаців напис Дарія I повідомляє наступне: «Земля була вирита глибоко, гравій засипаний, сирцовий цегла формован — вавилонський народ все це зробив. Кедр доставлений з гори Ліван. Ассірійський народ доставив його до Вавилона, а в Сузи його доставили карийци й ионийци. Дерево доставлене з Гандхари й Кармании. Золото, що тут використане, доставлене з Лідії й Бактрии. Самоцвіти, лазурит і сердолік, які використані тут, доставлені із Согдиани. Бірюза, що використана тут, доставлена з Хорезма, срібло й ебенове дерево з Єгипту, прикраси для стін з Ионии, слоновая кістка з Ефіопії, Індії й Ара-Хосии. Кам'яні колони, які тут використані, доставлені із селища Аби-Раду в Еламе. Працівники, які тесали камінь, були ионийци й лидийци. Золотих справ майстри... були мидийци і єгиптяни. Люди, які інкрустували дерево, були мидийци і єгиптяни. Люди, які формовали обожжений цегла, були вавилоняне. Люди, які прикрашали стіну, були мидийци і єгиптяни».
Колосальні палацові комплекси, створені працею скорених народів, символізували міць і велич нової світової держави. Древнеперсидское мистецтво виникло в результаті органічного синтезу іранських художніх традицій і технічних прийомів з еламскими, ассірійськими, єгипетськими, грецькими й іншими чужоземними традиціями. Незважаючи на деякий еклектизм, йому властиві внутрішня єдність і своєрідність, тому що це мистецтво в цілому — результат специфічних історичних умов, самобутній ідеології й соціальному життю, що дали запозиченим формам нові функції й значення
Серед предметів древнеперсидского мистецтва зустрічаються металеві чаші й вази, висічені з каменю кубки, ритони зі слоновой кістки, ювелірні вироби, скульптура з лазуриту й т.д. Особливо вдавалися перським майстрам і користувалися великою популярністю художні вироби, на яких реалистично зображувалися домашні й дикі тварини (барани, леви, кабани й т.д.). Серед художніх творів значний інтерес викликають циліндричні печатки, вирізані з агата, халцедону, яшми й т.д. Прикрашені зображеннями царів, героїв, фантастичних і реальних істот, вони дотепер вражають глядача досконалістю форм і оригінальністю сюжету