54. Географічне середовище та населення. Джерела та історіографія Ірану і Середньої Азії в давнину
Окремі періоди історії Ірану рясно документовані найрізноманітнішими письмовими джерелами. Найдавніші з них висвітлюють історію Елама з III по I тисячоріччя до н.е.: це царські написи, ділові й правові документи, присвятні тексти, міждержавні договори на аккадском і еламском мовах
Особливо численні джерела по історії Перської держави: це господарські документи, історичні написи, укази царів і розпорядження намісників областей, офіційна переписка чиновників. До теперішнього часу видано близько 200 царських клинописних написів, які складені на древнеперсидском мові з перекладами на еламский і аккадский мови. Самої значної серед них є Бехистунская, що розповідає про бурхливі політичні події кінця правління Камбиза й перших роках царювання Дарія I.
Інші написи Дарія I розташовані в скелях Накш-І-Рустама, у декількох кілометрах до півночі від Персеполя. Напис Дарія I про спорудження палацу в Сузах знайдена в багатьох екземплярах, виконаних на мармурі, глиняних табличках і цеглах. В 1972 р. французькі археологи виявили в Сузах майже триметрову статую Дарія I (голова не збереглася) з текстами на древнеперсидском, еламском, аккадском і особливо докладним єгипетським ієрогліфічним текстом. У Персеполе й Пасаргадах знайдені екземпляри напису Ксеркса, що розповідає про боротьбу із забороненими їм культами деяких богів (так звана «Антидевовская напис»). Перські клинописні написи виявлені й за межами Ірану: наприклад, три стели Дарія I про спорудження каналу, що соединили Ніл із Червоним морем,— у Єгипті (на древнеперсидском, еламском, аккадском і єгипетських мовах).
У Персеполе знайдено близько 800 клинописних документів на еламском мові, що ставляться до кінця VI — першій половині V в. до н.е. Ці тексти, що становлять частина архіву царського господарства, розповідають про транспортування продуктів, стягненні податків, видачі раціонів працівникам і виплаті платні державним чиновникам. Деякі документи являють собою службову переписку високопоставлених перських чиновників
Коштовні відомості про іранські племена на границях Передньої Азії дають ассірійські написи IX—VII вв. до н.е. Вавилонська історична хроніка розповідає, зокрема, про захоплення Месопотамії персами (Хроніка Набонида — Кира). Про цю же подію розповідає й Циліндр Кира II, складений на аккадском мові. Відомо близько 10 000 вавилонських приватноправових і административнохозяйственних документів перського часу на глиняні табличках
У зв'язку із широким поширенням арамейської мови в Перській державі збереглися численні арамейські папіруси, шкіряні сувої, написи на каменях, монетах, гирях, печатках і т.д., знайдені у всіляких місцях, починаючи з острова Елефантина в Єгипті й кінчаючи долиною ріки Інд. Серед цих текстів є укази перських царів і інші офіційні документи. Особливу цінність представляє архів з листами перського намісника в Єгипті Аршами, що дають живу картину панування персів у цій країні в V в. до н.е. (інструкції із придбання робочої сили, обігу з неслухняними рабами, керуванню маєтками перських вельмож і т.д.).
З Єгипту перського часу дійшло порівняно багато різноманітних хазяйновитих-господарчих-адміністративно-господарських текстів, написаних демотическим листом. Серед них у першу чергу необхідно згадати, напис Уджагорресента, великого. єгипетського сановника, що був близький до перських царів Камбизу й Дарію I. Великий інтерес представляє також декрет Камбиза про обмеження власності єгипетських храмів і указ Дарія I про кодифікацію єгипетських законів
Незважаючи на постійний приплив нових текстів по древнеиранскому періоду, добутку грецьких авторів залишаються основними оповідальними джерелами, особливо по історії Мідії й Персії. Майже вся дипломатична й політична історія V—IV вв. до н.е. відома лише із цих джерел. Надзвичайно важливим джерелом по історії, економіці й етнографії народів Перської держави є «Історія» Геродота. Ця праця докладно розповідає також про адміністративну систему й матеріальні ресурси Перської держави й дає перелік народів, що входили в неї, суми царських податей з них і т. д.
Знаменитий грецький історик Фукидид у своєї «Історії» докладно й вірогідно розповідає про війни між Персією, Спартою й Афінами в 433—411 р. до н.е. і навіть приводить тексти ув'язнених між Спартою й перським царем договорів. По суті, продовженням його праці є «Грецька історія» Ксенофонта. Останньому належить ще кілька добутків, що містять важливі відомості про Перську державу. Особливо коштовні його історичні мемуари «Анабасис», присвячені заколоту Кира Молодшого наприкінці V в. до н.е. Книга ця містить великий культурно-історичний матеріал про спосіб життя, вдачах і звичаях персів і інших народів Передньої Азії. Коштовні відомості по історії Персії починаючи із середини V в. до н.е. є й в «Історичній бібліотеці» Диодора Сицилійського
Великий матеріал по історії Древнього Ірану дають археологічні розкопки на його території: залишки найдавніших мезолітичних і неолітичних поселень і поховань, численні зразки архаїчної кераміки (ранні шари Суз, Тепе-Сиалк і др.), руїни чудових палаців, грандіозних храмів, залишки потужних зміцнень (Сузи, Персеполь, Пасаргади й Дурок-Унташ), монументальні статуї, скельні рельєфи, вироби з дорогоцінних металів (ритони, зброя, прикраси).
Учені досягли значних успіхів у вивченні історії Древнього Ірану
Вивчення древніх пам'ятників Ірану почалося з подорожей туди європейців. Більшу популярність здобули подорожі італійців Марко Поло (XIII в.) і Пьетро делла Балі (XVI в.). Особливо плідним була наукова подорож в Іран в XVIII в. датського вченого К. Нибура, що скопіював велику кількість перських написів, що надалі послужили основою для дешифрування різних систем клинопису. У першій половині й середині XIX в. дешифрування перської й еламской частин перських царських написів була здійснена зусиллями вчених з різних країн Європи
Уже з XVIII в. почалося оформлення іраністики як науки. Значну роль у цьому зіграло відкриття священної для древніх народів Ірану й Середньої Азії книги «Авести», що була переведена на багато європейських мов і незабаром стала об'єктом пильного вивчення вчених Європи. Більшу роль зіграв вихід у світло в Страсбурзі на рубежі XIX— XX вв. двотомної енциклопедичної праці «Основи іранської філології».
В XX в. особливою увагою вчених користуються проблеми етногенезу іранських племен, перська хронологія. Численна група вчених займається вивченням окремих регіонів — сатрапій Перської держави, а також проблемою греко-перських взаємин. Великий інтерес викликає навчання зороастризму й священна книга «Авеста». В Індії, де й зараз є зороастрийские громади, також створена школа істориків-религиоведов, що займаються цією проблемою
Європейськими вченими пророблена величезна робота з вивчення руїн найбільших древніх міст Ірану: Суз, Персеполя, Пасаргад, ранніх перських поселень і царських резиденцій, мидийских некрополів і скарбів, і ін. Значний внесок у їхнє вивчення внесли Ж. де Морган і Р. Гиршман. Зростає роль іранської національної археології
На рубежі XIX—XX вв. з іраністики виділилася така перспективно, що розвивається галузь, як еламитология. Источниковую базу для неї створили археологічні розкопки великих еламских центрів: Суз, Дурок-Унташа й др. Успішно просувається вперед вивчення еламской писемності. Після дешифрування в середині XIX в. еламской системи клинопису вчені здійснили дешифрування лінійної еламской словесно-тридцятимільйонної писемності (В. Хинц) і підійшли до прочитання протоеламского піктографічного листа
Видатну роль у становленні вітчизняної іраністики зіграли такі вчені, як В. В. Бартольд і М. М. Дияконів. Радянські вчені плідно займаються проблемами етногенезу ираноязичних народів, вивчають історію східних і західних перських сатрапій, релігію й літературу Древнього Ірану